Особливості кваліфікації дій як умисного вбивства двох або більше осіб.

За вироком та ухвалою судів першої та апеляційної встановлено, що потерпілі святкували день народження. Обвинувачений разом з матір’ю, вимагали припинення порушення тиші через що виник словесний конфлікт. Потерпілі погодились із вимогами обвинуваченого, але він сварки не припинив та, керуючись малозначним приводом, через порушення тиші в нічний час, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин,маючи умисел на вчинення умисного вбивства, наніс одному з потерпілих два удари ножем, який мав при собі, в ділянку грудної клітки спереду та у поперек, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий помер.

На сходову клітину вибігли жінки та почали відтягувати пораненого. Обвинувачений продовжуючи розпочаті ним злочинні дії, маючи умисел на вчинення умисного вбивства, наніс п`ять ударів ножем у різні частини тіла одній з жінок, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпіла померла.

Крім того, обвинувачений наніс два удари в спину ножем іншій жінці , чим заподіяв останній тяжкі тілесні ушкодження, однак свого умислу на вчинення вбивства до кінця не довів, з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілій було вчасно надано медичну допомогу.

Місцевий та апеляційний суди визнали обвинуваченого винним у вчиненні злочину передбаченому п.1 ч. 2 ст. 115, – умисне вбивство двох або більше осіб.

 

Колегія касаційного кримінального суду з рішеннями судів попередніх інстанцій не погодилась, скасувала їх та направила справу навий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У своїй постанові касаційний суд виходив з наступних мотивів:

Вбивство, передбачене п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, характеризується єдиним наміром щодо вбивства двох (або більше) потерпілих, змістом якого охоплюється умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті декільком фізичним особам. Смерть двох або більше потерпілих утворює собою зміст мисленого уявлення винної особи про результат своїх дій, що є метою вчинення цього злочину як обов`язкової ознаки його суб`єктивної сторони.

Єдність умислу щодо таких дій є характерною відмінною ознакою цього виду вбивства. Притому єдиним умислом є той, який виник до заподіяння смерті (до її настання) першому потерпілому і охоплює своїм змістом намір (прагнення) заподіяти смерть двом або більше потерпілим.

Місцевий суд кваліфікував дії обвинуваченого за п.1 ч.2 ст.115, ч. 2 ст.15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України. Однак, викладені у вироку обставини вчиненого, не свідчать про наявність у обвинуваченого єдиного умислу, спрямованого на заподіяння смерті усім трьом потерпілим, що виник до заподіяння смерті першому з них, що є обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України. Натомість, із оскаржуваного рішення вбачається, що ОСОБА_1   діяв щоразу з однаковим умислом «маючи умисел на вчинення умисного вбивства, наніс удари  ножем». Таким чином, встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчинених обвинуваченим діянь, не повною мірою відповідають тому складу злочину, за який його засуджено.

Варто звернути увагу, що в тих випадках, коли умисел на заподіяння смерті іншому (або іншим) потерпілому виникає після її заподіяння першому і за своїм змістом та часом виникнення не охоплює єдиним змістом усі заподіяні наслідки, то умисне вбивство кваліфікується за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

 

Вказану постанову можна знайти в реєстрі за номером 462/3062/16-к